Бальзам Діда

Еліксир Здоров’я

Учень нашого Діда вже довго нетерпляче чекав миті випитати у діда одну з його таємниць: спосіб приготування Звіробійної Олії, за допомогою якої він творив чудеса зцілення від різноманітних захворювань.

Здалеку приїжджають до діда люди; і багато з них їдуть з метою придбати пляшечку дідової Чарівної Олії.

В чому її сакральність? Чому дід не ділиться цим рецептом? Чи не гуманніше дати людям той рецепт?

— Діду, я чув, що для лікування кашлю, бронхітів та простуд Ви використовуєте лише свою чарівну Олію. Чи це так?

— Люди кажуть, то так і є. Я дійсно при лікуванні різних захворювань користуюсь тільки втиранням олій. А ще рекомендую пити калиновий чай та кип’ячене молоко з медом та грецькими горіхами.

— І цього достатньо?

— Якщо все виконати так, як я скажу, то приймати щось інше не буде потреби.

— Хіба недоречно тут було б прогріти рукою?

— Для тебе це було б чудово. Але я вже не користуюсь методом накладання рук в такому простому випадку. Не тому, що це слабкий метод. Метод сильний та достатньо якісний, тільки я вже перетнув ту межу, за якою немає необхідності використовувати пряму дифузію живої сили. Зараз я використовую здорову та свіжу Силу мого Товариша-Звіробою та Сонця.

— Якщо я буду використовувати Вашу олію в лікуванні, чи буде вона ефективною?

— Використовувати ти її можеш, тільки особливих успіхів це тобі поки що не принесе. Більш високі результати лікування ти зараз спроможний мати при використанні в лікуванні методики накладання рук.

— Чому так?

— Тому що тільки старих друзів признає Звіробій. А ти ще досить молодий та слабкий духом, аби мати дієву та міцну дружбу з Травами. Але тепла серця твого зараз достатньо для того, щоб допомагати людям повертати втрачене Здоров’я.

Еліксири й Талісмани — справа Старих Майстрів! Не поспішай передчасно ставати “старим”. Це тобі не під силу. Доки ти не осилиш всі ступені Піраміди Знань, ти не зможеш володіти реальною Силою…

Головне — не поспішати на шляху! Не бути схожим на того віслюка з верблюжою колючкою на палиці попереду себе, про якого ми раніше говорили.

— Як я зрозумів, причина утримання в секреті рецептури Олії не в тому, щоб “тішитись славою”, а в тому, що в інших руках воно не буде мати достатньої сили зцілення?

— Зрозумів ти вірно. Але це ще не все. Так, найважливішим фактором будь-якого Еліксиру є не тільки спосіб його приготування, але й те, хто його готує. Найважливіше — це відношення між Знахарем та тими Силами, котрі він використовує… Це — Алхімія Духу!

Колись жили два брати. Старший — енергійний, кмітливий та балакучий трудівник, та Молодший, спокійний і мовчазний. Старший багато працював, завжди маючи і повагу, і роботу, і кусень хліба на столі. Молодший брат був менш талановитий у стосунках з людьми. Більше їв ягідки, грибочки та іншу лісову і полянну їжу...

Не з рук людських годувався, а тим, що давала йому матінка-природа. Добре та скромне серце було в Меншого брата. Гуляє він лісами та галявинами, з пташками та травами бесіди веде, пісні їм співає та різні історії розповідає. Приліг він якось на полянці поспати в полудень та побачив сон:

Стоїть він перед Царем Трав, а той йому й каже: “Здоровий будь, Хлопче! По душі нам пісні твої та повага твоя до нас. Знаємо, що нелегко тобі з Людьми, тому у винагороду за добре до нас відношення даруємо секрет Живого Еліксиру, за допомогою якого ти повагу матимеш серед Людей, і достатньо добра наживеш. Бери рецепт і допомагай Людям, але пам’ятай — секрет його приготування їм не розповідай!”...

Розплющив очі Хлопець, а навкруги — мирне літнє життя галявини, і ніякого Царя немає. “Сон”, — подумав Хлопець. Але тільки звівся на ноги, дивиться, поряд Грамота лежить, а на ній текст, золотом викарбуваний. Читає, а там... рецепт Живи-Трави!

Тільки прочитав та звернути його хотів, і в сумку покласти, а він фух! — і зник з рук!

Новим життям зажив Менший брат: і успіхи у зціленні, і повага, і достаток, і радість душі...

Просять люди розкрити таємницю. І звабився він... Не славою та не заможністю, а жалістю. Вирішив він, що більше користі принесе, розкривши секрет усім. Розповів він секрет, і тільки закінчив розповідати, як тут же втратив опору в ногах та й заснув.

Знову Трон Царя Рослин перед ним. Каже Цар: “Не виправдав ти наші сподівання, Хлопче! За доброту та скромність був ти вибраний нами як Посол наш серед Людей. Тобі ми довірили Силу свою, тебе ж і годували, одягали, щоб Царство наше достойно виглядало серед Людей. Не дотримався ти нашої угоди. Немає більше в тобі нашого Посла. Силу свою ми назад забираємо, і немає більше Сили у ліках твоїх. Йди. Тепер ти знову серед Людей...”

Відкрив очі Хлопець — а навколо — багато людей. Злі, стурбовані, сварливі, вони кидали палиці та каміння в бік вчорашнього свого Лікаря. Не справдив їхніх надій Еліксир, виготовлений ними за рецептом Хлопця, не додав Сили та Здоров’я. Покараний був Менший брат... Втратив він і достаток, і повагу...

А Старший брат все працював на землі та достатком дім наповнював...

— А якщо б Менший не розповів секрет людям, зберіг би Силу?

— Він залишався б Послом Царства Лікарських Трав... І мав би і Повагу, і Успіх, і Достаток, і Захист. Шлях спілкування й товаришування з Рослинним Царством став би його Шляхом… На ньому він мав би Благословення Життя. Довго жив би, багато зробив би доброго...

Жалість обдурила його. Не послухав він Царя Трав, і що важливо — не дотримався Умови. Брат його завжди мав хліб, працюючи Руками на землі. Він же був створений для праці Серцем, і Хліб його був у цій праці… Не зберіг він свій Шлях, тому і залишився без хліба!

Таїнство Звіробійної Олії почуте мною не від Людей, а від Царя Трав. Це моя Грамота Посла. Що я буду робити, коли зраджу своєму Шляху?

Зраджуючи Силу, я позбавлю людей одужання. Не буде користі від рецепта. Рецепт сам по собі, без Сили Благословення, завжди порожній. Тому й не вдалось алхімікам без розуміння Істини здобути золото зі свинцю та сірки…

Будь-який Рецепт сильний тільки в руках Майстра!..

продовження книги * школа Діда Сергія