повернутись на головну сторінку

Дід Майстер

 В окрузі називали Знахаря “Дід Майстер”. Він і цілитель, і знахар, і тесля, і слюсар, й електрик, і художник, і повар, і садівник...

Дід завжди був “при ділі”, його рідко можна було бачити без роботи. Часто  й студента дід підключав до виконання різноманітної роботи; юнаку, як я зрозумів, це дуже подобалось.

— Працюючи разом з Вами, я не втомлююсь, як зазвичай. Для мене це також одна з таємниць.

— Людина втомлюється від праці тільки тоді, коли працює понад свої можливості, не знаючи міри, або ж тоді, коли вона раб...

— Як зрозуміти “раб”?

— Коли тебе примусили. Але це ще не все; втомлюються сильно ще й ті, що заздрять. Працює той, що заздрить, дивиться на інших та й думає, що вони працюють менше, ніж він. Це викликає в ньому заздрість та напруження, які й послаблюють його силовий потенціал. Коли ж людина працює тільки заради самої роботи, розуміючи ціль, то така праця максимально результативна та мінімально вичерпує запас сили, а то й поповнює його! Вона не витрачає силу ні на протидії насиллю, ні на напругу по відношенню до роботи оточуючих...

Дід дістав губку з наповненого водою відра, стиснув її та звільнив від води.

— Я стиснув губку. Чи є різниця між “наповненою” та “порожньою” губкою?

— “Наповнена” важча.

— Якщо я не викручу губку та опущу її знову у відро з водою, то дифузія буде практично відсутньою. Але попередньо стиснута при зануренні у воду стане наповнюватись цією водою з відра, і дифузія буде максимальною. Розумієш тепер, до чого я веду?

— До обміну із зовнішнім світом?

— Вірно, синку. Я показав тобі і ліниву людину, і працьовиту. Лінивий подібний до наповненої губки з мінімальним обміном із зовнішнім світом: з часом він пліснявіє, немов старе болото. Людина, яка працює постійно, не дозволяє Силі застоюватись у собі, і від того завжди свіжа та бадьора, жива! У цьому основа Стійкості життєвої та Могутності духовної. Не треба замикати в собі не тільки фізичні сили, втікаючи від праці, але й емоції, ховаючи від світу посмішку чи сльози. Сльози — то знак Живої Душі, як і щира Посмішка...

Але ще більш шкідливо затримувати в собі Знання: якщо їх не “випускати в світ”, вони, концентруючись, в один момент “розривають” такого Плюшкіна, і він опиняється в кращому випадку в психлікарні...  От саме тому знахар, який не передав своїх знань учню, не помирає (!..)

Не треба бути “скупим”: Мудрість Знань завжди має бути свіжою та чистою, подібно до тієї води, що “зачарувала” тебе біля Джерела своєю неповторною грою Сяйв...

Попрактикуйся з губкою та водою, спостерігаючи процес виходу старого та всмоктування нового. Затям для себе необхідність постійної праці. Тоді зрозуміліше буде, що таке Радість Свідомої Дії...

Праця — це Життя. Відпочинок — це не бездіяльність, а зміна праці. Сидячи під тінню винограду після фізичної праці, ти можеш займатися розмовою з рослиною, відчуваючи її життя та втягуючи в себе свіжість прохолоди виноградного листя. Якщо ж ти встиг втомитись від почуттів, то займись думками. Коли працює тіло — відпочивають думки, коли відпочиває тіло — працюють думки та почуття.

— В такому випадку нікого не можна назвати лінивим? Чому ж тоді виникло таке поняття?

— В абсолютному значенні лінивих немає: кожен робить свою справу. Лінь — поняття відносне, адже мало хто бачить, що життя завжди живе! Коли оператор слідкує за монітором, він також виглядає фізично недіючим. Хтось називає його лінивим. Але чи це так? Чи легко підтримувати увагу на одному об’єкті довгий час? Повір мені, синку, робота думки виснажує сильніше, ніж робота фізична! Цілителі знають, як після доброї праці “ломить” поясницю. Від чого? Від виснаження Життєвої Сили…

Ось тут і необхідна та якість, про яку я тобі казав.

— Вміння відновлюватись?

— Так, синку, вміння максимально швидко повертати втрачену Силу. Але й це ще не все: коли губка порожня, то наповнити її можливо, зануривши не тільки в чисту, але й в каламутну воду. Це говорить про те, що важливо не тільки знати про необхідність та про методи відновлення, але й те, якою Силою ти себе наповнюєш.

— Раніше Ви казали, що Сила одна!

— Вірно, синку, Сила одна: вона ні добра, ні зла. “Добро” та “зло” Сили визначається тим, яким чином вона потрапила в тебе!..

— Ви кажете про два види Магії?

— Вірно. Сила є Сила, вона “сама по собі”, незалежна. Важливий той “контракт”, котрий ти з нею підписав, або ж не підписав, використовуючи агресію та тимчасову свою перевагу...

— Чому перевага тимчасова?

— Тому що маятник коливається… Сонце то над головою, то під ногами...

Дід чистою водою промив свій малий саморобний “джип”, вижав губки. (Весь час нашого “підслуховування” їхньої розмови вони займались миттям дідового автомобіля.)

— Навіть зараз, синку, миття мого “Звіра-джипа” допомагає мені розмовляти з тобою, підказує думки, додає сили, трансформує старе зайве напруження та дає свіжість та спокій... Чистий інструмент — це готова до захисту зброя, що приносить впевненість в житті... Для чого людина хоче бути сильною? Чи не для того, щоб бути впевненою? Впевненою перш за все у самій собі! — І в Світі, що оточує нас...

Будь-яка, абсолютно будь-яка, будь-яка, синку, будь-яка праця!..

Це тобі каже досвідчений Дід, котрий дещо пізнав за життя…

Ніколи не бійся праці: все, що посилає тобі життя, вмій правильно прийняти, не тікаючи та не ховаючись, не кривлячись та не відмахуючись.

Все це — тобі уроки! Якщо ти не приймеш їх — вони повторяться та будуть переслідувати тебе до тих пір, поки ти не приймеш умови Життя...

Чи можливо “обхитрувати” Життя?

Ні, не обійти, не обхитрувати, не обдурити його, як і не обдурити ТУ, з Косою, що завжди поруч...

Що нам залишається, окрім єдиного пристойного заняття — ПРАЦІ…

Чесне та Достойне Життя, життя свідомої праці — будучи “постійно діючою губкою”.

Де і в чому? — В Тілі, в Душі та в Дусі...

продовження книги  *  школа Діда Сергія