повернутись на головну сторінку

Учень та Майстер

— Діду, в чому різниця між учнем та майстром?

— В Необхідності та Ініціативі. Учень не повинен призначати ціну за свою роботу, а от Майстер зобов’язаний це зробити.

— Чому так?

— Учень не може знати напевне, як буде виконана робота, вдало чи ні, а от Майстер — знає. Учень ризикує нашкодити, Майстер — ніколи не нашкодить. Майстер діє бездоганно, за законом.

— Але ж і учень може виконувати роботу за тим же законом?

— Учень, який живе за Законом — то вже не учень, а Майстер.

— І як визначити ту межу, за якою учень стає майстром?

— Майстер не має внутрішніх сумнівів щодо своїх дій, він діє бездоганно з повною впевненістю у щирості своїх намірів та діянь… Учень такої впевненості мати не може, тому з певним острахом сповіщає “замовнику” ціну своєї роботи. Чому так? Тому що вирішує свої питання “методом тику”... Адже цілитель і його пацієнт пов’язані між собою Ниткою Спорідненості. Як ті наші Кат та його Жертва. Один — у пошуках здоров’я, другий — у пошуках ключиків до майстерності зцілювати людей... Але як тільки цей Ключик знайдено, то настає Критичний Момент. Відтепер не учень шукає собі Діло, а Діло бігає за тим, хто ще вчора був Учнем… Хто вміє — до того приходять! Затям це собі, хлопче… А хто не вміє, той вчиться! Сам розшукує для себе “кроликів для дослідів”...

— Але ж це небезпечно! Страшно потрапляти до такого учня під скальпель.

— А чи буває інакше? Таке життя, синку... Іншого не маємо... Знову той же Кат зі своєю Жертвою... Кому дано померти, той попадає під ніж поганого лікаря... Чи то під “отруту” необачливого терапевта... Та не святі горшки ліплять! Прийде час, і Учень, завдяки прагненню до досконалості та терпінню в науках, стане Майстром. І тоді він буде пишатись своєю Долею. Долею Спасителя...

— Як хірург Амосов?

— Є в Амосова  чудова книга “Думки та Серце”, де він дає відповідь на твоє запитання. А ще Булгаков... Життя істинного Лікаря — нелегке...

— Але ж до чого тут те, що Майстер сам повинен визначати ціну за свою роботу?

— Про це ти повинен був сам здогадатися, хлопче. Чи то мої уроки пролітають повз твої вуха? Платня — то жертва. Коли ти ще учень, то між тобою та твоїм пацієнтом виникає обмін силами; ви один одного підсаджуєте на наступну сходинку Життя. Ти віддаєш своє здоров’я, він же повертає тобі досвідом та вмінням. Майстер — самодостатній, і він більше не чекає ні досвіду, ні вміння, адже вони вже є часткою його сутності!.. Тому він надає свої сили потребуючому в обмін на його майно, яке є певною жертвою. Майстер бачить степінь захворювання людини і може визначити рівень необхідної жертви, якої буде достатньо, щоб людина змінила життя на краще.

— Це я розумію, але якщо учневі дають платню, то що робити?

— Як дають, то бери... Якщо тобі що-небудь дають із власного бажання, то таке завжди слід брати не вагаючись, адже це потрібно перш за все тому, хто дає!

— І навіть коли це дуже коштовна річ?

— Хоч половина царства! Бери й не вагайся! Зумій лише добре розпорядитись тією річчю.

— Це так важливо?

— Ми вже про це говорили. Доброму фахівцю не обов’язково тримати руку над хворим, чи то втирати цілющий бальзам. Він здатен допомогти, лише прийнявши дар. А завдяки правильному, розумному використанню того дарунка-жертви він здатен зцілювати людину на будь-якій відстані, отак!

— Це телепатія?

— Про телепатію ми поговоримо іншим разом. А над тим, що я тобі щойно сказав, подумай. На базі моїх пройдешніх уроків ти сам здатен відповісти на своє запитання. Хоча...

— Знову якийсь фокус?

— Фокус в тім, що степінь подібної допомоги залежатиме від особистої Сили того, хто використовує такий спосіб дії. Та ми ще про це будемо багато говорити, синку...

— А як ви ставитеся до того ж масажу?

— То добре діло! Якщо масажист має любов до людського тіла та виконує роботу з бажанням — результат завжди буде вражаючим!

— А якщо пацієнт не подобається масажисту?

— В кращому випадку — не допоможе. А то й нашкодить!

— А сама техніка масажу має значення?

— Звісно, та все ж емоційний стан масажиста тут важливіший... Треба любити тіло… Хороший масажист — це Скульптор… Він не тільки “мне” тіло, він його ліпить… Виліплює Здоров’я та Красу… Він здатен не тільки оздоровити, але й поліпшити, удосконалити тіло свого пацієнта.

— І це реально?

— Якщо любить Тіло, то реально. Добрий масажист — це Скарб! І з цим погодяться всі, хто відчув на собі силу та ніжність таких рук... Хороший масажист — це і Скульптор, і Актор, і Душа...

— Ви так високо цінуєте масаж?

— Адже через цю процедуру до тіла входять Дідові Бальзами. Я ж, як-не-як, Посол від Царства Рослин. І тому Дідові Бальзами в добрих руках — велика Міць!

Дай Боже тобі, хлопче, “погладити” рукою Світ Тонких Сил, і тоді ти зрозумієш діда, і побачиш, відчуєш, яка чудова Душа Людська в своїй Щирості та Довірливості...

Людина насправді значно краща, аніж можна про неї подумати, вперше побачивши... Та й недарма кажуть, що створена Людина по Божій подобі!..

За своє некоротке життя я, синку, не зустрів ще жодної людини, за “маскуванням” та “накипом” якої не узрів би відлуння Щирої та Благодатної Душі...

Звісно, те відлуння буває дуже кволим, заглушується мішками нечистот, лінощів, заздрощів, злості та лицемірства, але воно є!, воно вибивається на світ божий! А якщо воно є, то є й можливість звільнити йому дорогу, очистивши від Неуцтва та Злості!

— Не вірю, Діду! Яка ж людяність була в глибинах фашистських катів?

— От і думай, хлопче... Не так все гладенько... Є ще Дух Справедливого Суду...

Не спіши з висновками... Подивись, як проростає зернятко. Та чи знайдеш ти де Зерно, яке випустить Пагін і Корінь, не знищивши свою цілісність?

Смерть, синку, — то є продовження Життя в новій якості... Світ Справедливий... Не заплутуй себе філософіями, а краще придивись до зернятка: помирає зернятко, а народжується Колосок!..

То ти назовеш землю “інквізитором”, який згноїв зерно та зростив Колос?

То ж думай, синку, та вчись! Вчися все робити щиро... Не “хіміч”, не плети сіток, не тікай від Дня і Ночі, а споглядай...

Научайся бачити Світ навколо себе…

продовження книги  *  школа Діда Сергія